На сьогодні Львів є одним з
найбільших хранителів історичних пам’яток, пов’язаних із Січневим Повстанням
1863 року. Музейні фонди міста зберігають видатний матеріал, який представляє
високий інтерес для академічного суспільства Литовської Республіки. Про це
свідчать результати дослідження, проведеного за організаційної підтримки ГО
«Східноєвропейське співробітництво».
«Дослідження в рамках проекту “Литовській
слід у Львові Повстання 1863-1864 рр. Деменції історичної та культурної
пам’яті” проводилося у Львівській області та в Литві. Притому, що литовські
повстанці брали активну участь у
Повстанні, в самій Литві зберіглося не так багато оригінальних пам’яток
того часу. Це пов’язано з тим, що після придушення Повстання в Російській
імперії жорстко каралося зберігання будь-яких предметів, пов’язаних з подіями
1863-1864 рр. Натомість у містах, де осідали повстанці, зберіглося багато нагадувань
про боротьбу за спробу визволення з-під гніту Росії. Один з основних осередків
збереження історичної пам’яті – Львів, який на той час був у складі
Австро-Угорщини», – зазначила керівник проекту, директор ЕЕС Беатріче Белявців.
Так, Львівський Історичний музей
є хранителем найбільших в Україні колекцій пам’яток, пов’язаних із Січневим
Повстанням 1863 року. Найбільш видатні предмети були представлені під час
виставки «Повстання 1863 р. за свободу: три народи, одна історія,
спільна пам’ять», що пройшла у Львові в рамках
проекту.
«Виставка – це квінтесенція
дослідження, його, так би мовити, презентаційна частина. Насправді шар, який
був піднятий під час дослідницьких робіт, набагато ширший, ґрунтовніший. Нам
вдалося більш глибоко вивчити долю видатних повстанців литовського походження,
похованих на Личаківському цвинтарі у Львові. Мова йде про Шімонаса Візунаса
Шідловського, якому поставлений пам’ятник на Горці повстанців, та Адама
Домініка Бартошевича. У Львові він відомий не тільки як учасник Повстання. Адам
Бартошевич був книгарем, видавцем популярної книжкової серії під загальною
назвою “Бібліотека «Мурашки»”, часопису “Літературний, художній, науковий і
суспільний тиждень” та інших видань», – підкреслила Беатріче Белявців.
В Україні в дослідницькій групі
працював краєзнавець з Немирова Мар’ян Сарабай, який дослідив одну з
найтрагічніших сторінок Повстання, пов’язану з його рідним містечком. «У травні
1863 р. загін повстанців відійшов з Волині через кордон Австро-Угорщини до
Немирова. Цей перехід дав можливість бійцям відпочити і надати допомогу
пораненим. Регулярне військо російської імперії, що переслідувало повстанців,
зупинилось на кордоні, очікуючи на дозвіл перетину кордону, що мав надійти з
Відня. У Відні дозволили перетнути кордон, і козаки оточили Немирів. Відбулася
остання битва. Невідомо якої чисельності був загін повстанців, і скільки їх
вижило. Вбитих повстанців дозволили поховати на місцевому цвинтарі. Таким чином
і утворився некрополь повстанців у
Немирові», – розповів Мар’ян Сарабай.
З боку Литви дослідження
здійснив Професор Шяуляйського університету, доктор історичних наук Сімонас
Стрельцовас, який зазначив, що перебування впродовж років у складі різних
держав мало великий вплив на Львів, якій відчутний і сьогодні. «Можна говорити
про різні “прошарки” історичної пам’яті Львова, які обросли новими. Лише
послідовно відколупуючи їх один від одного, можна натрапити на те, що часто
приємно здівує», – вважає науковець.
Професор підкреслив значимість
для Литви історичного матеріалу, що знаходиться у Львові. «Чи можна надати
історичний зміст литовському контексту, що знаходиться у Львові? Однозначно –
так. Проте для цього необхідно виконати багато об’єднаної роботи як і з боку
академічного суспільства, яке виконало би необхідні дослідження, так і з офіціальної
позиції держави (Литовської Республіки), яка мала б визначити візії майбутніх
робіт та сформувати литовську політику історичної пам’яті у Львові», –
резюмував Сімонас Стрельцовас.
Проект фінансується за
підтримки Ради Культури Литви та Міністерства Культури Литовської Республіки.
Комментариев нет:
Отправить комментарий